У перший день війни я їхав до школи, але уроків не було. Потім я побачив танк наших військових, мені стало страшно. Потім я зрозумів, що війна – це дуже страшно. З батьками ховався в бомбосховищі, в ванній та в коридорі.
Найбільше мене шокували ракетні обстріли міста. Я бачив, як летять ракети над містом, над дитячими майданчиками. Від осколкового поранення загинула моя подруга.
Виїжджати мені нікуди. Рідних та знайомих в інших регіонах та за кордоном у мене немає. Сподіваюсь, що після закінчення війни я буду відновлювати країну.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.