«Війна на Сході України продовжується»

Литвинов Віктор, 16 років, Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Есе "Один день"

Коли, близько семи років тому, почався військовий конфлікт на cході України, мені було дев`ять років. Звістно, тоді я ще не розумів усього того, що я чув з екрану телевізора, від батьків, коли вони гаряче обговорювали ці події між собою та своїми друзями.

Розуміння того, що відбувається в моїй країні, почалось, коли стали надходити новини зі Сходу про загибель дітей, про те. що ці діти замість того, щоб грати у футбол, ходити до школі, у кіно, їсти морозиво мали переховуватись днями, потім тижнями, а потім і місяцями у підвалах. Згодом цілі сім`ї почали тікати зі своїх рідних домівок у невідомість просто тому, що бажали вижити…

Я народився і виріс у Харкові. До нас не прийшла стрелянина, вибухи та страх за своє життя. Ми, діти, продовжували навчатись, гуляти, безтурботно бігати у дворі, але в очах батьків та вчителів з`явилася невідома турбота.

А потім до нас в клас прийшов хлопчик, який зі своїми батьками був змушений покинути рідну домівку, школу, друзів, тому що вони втікали від війни. І він, мій новий однокласник, почав розповідати як там, на Сході, все відбувалося насправді і що відчували дорослі та діти, коли йшли зі своїх осель, залишаючи назавжди те життя, яке було у них до війни – їх життя назавжди розділилось на "до" та "після"…

Ми дуже намагались зробити так, щоб новий однокласник зміг забути ті страшні події, які увірвались у його дитяче життя там, на Сході, на його Батьківщині. Але наша турбота, дружність, увага лише частково могли допомогти подолати сум маленькому хлопчику, якій втік від війни.

Тоді дуже гостро прийшло відчуття і розуміння того, що таке війна не для військових, політиків, а для простих мирних людей, а особливо для дітей!

Сьогодні я вже дорослий підліток. Війна на Сході України продовжується. Точно можу зазначити, що моє розуміння і відчуття війни у моїй країні з`явилось у той день, коли до мого шкільного класу прийшов «хлопчик з АТО»! І зараз, вже самостійно дивлячись новини про події зі Сходу, вивчаючи ці події на уроках історії, виникає багато питань, на які немає відповідей!

Сподіваюсь, що пройде зовсім небагато часу і ця безглузда війна закінчиться! А ми, молодь України, намагатимемось якомога швидше допомогти країні забути ці роки війни!