Відчули перші вибухи в перші ж години війни, бо живемо на Салтівці, ховалися в підземному гаражі, потім в підвалі багатоповерхівки. Життя повністю змінилося, відчуваємо розпач, бо діти підростають, а жити в місті небезпечно.

Чоловік захищає домівку у лавах ЗСУ. Діти сумують і скучають.

Було дуже страшно, коли літав над будинками винищувач і стріляв по житловим кварталам, а будинок трясся, як під час землетрусу. У магазинах на початку неможливо було нічого купити, вимкнули світло, тому не знали, що коїться у світі, а потім і воду.