У перший день війни я була вдома. Масовані обстріли у нас почалися одразу. Я ховалася у погребі. Від стресу на деякий час в мене відняло мову. Ми з чоловіком сиділи при свічках в холоді, бо через відсутність газу не було опалення. Обстріли посилювались щодня, тому ми прийняли рішення виїжджати.

Зараз живемо у Хмельницькому. Аби знову почати говорити, я лікувалась у невропатолога. 

Я дуже хочу, аби настав мир. Іноді їжджу додому, бо там залишився собака, але поки повертатись туди небезпечно.