Під час повномасштабного вторгнення Олена переховувалася у психіатричній лікарні. Там вона працювала кухаркою. Разом із нею виживали ще близько 400 маріупольців. 

"За водою ходили чоловіки. Відстоювали, вона була брудна. Був генератор. Раз на день включали. Були маленькі діти, але молока, суміші не було. Тяжко було. Нас було багато. І хворих також. На одне відділення – дві медсестри. 

Ранок – багаття. Дві каструлі по 50 літрів. Зранку заварювали мівіну. Кілька ложок. На 8 відділень і персонал. Посуд не мили, бо не було води. Коли прилетів снаряд у тубдиспансер, я отримала контузію. 

Варимо їсти. Починається обстріл. Інколи не могли навіть роздати їжу. Колишні хворі приходили. З ножами. Хотіли їсти. Ми нікому не відмовляли", – розповіла жителька Маріуполя Олена.