Ще гірше Ганна Василівна почувається після прильоту ракети в її будинок. Вона плаче щоразу, коли бачить руїни сусідніх під’їздів

Ми з Павлограду, у Дніпрі живемо недавно. В наш будинок влучила ракета на початку 2023 року. Якраз тоді ми стояли на лоджії. У нас повилітали шибки на балконі. Вікна були відчинені, двері до квартири. Ми чули глухий брязкіт скла і зрозуміли, що кудись влучила ракета, але не думали, що саме до нас.

Стояв дим і сморід. Особливо у перший вечір після вибуху. Ракета зруйнувала два під’їзди. Служби порятунку прибули розбирати завали. Люди облаштували польову кухню, щоб хоч гарячого чаю попити можна було. Ще декілька тижнів тут працювали благодійні фонди.

Наш під'їзд не надто постраждав. Нам доволі швидко підвели і тепло, і газ. Тепер щоразу, коли на  вулицю йду гуляти, я бачу ці руїни і плачу.

З тих пір, як почалась війна, у мене взагалі немає сну. Сплю вдень, а вночі не можу заснути. Після вибуху додався страх від кожної сирени.