У перший день війни я їхав до школи, але уроків не було. Потім я побачив танк наших військових, мені стало страшно. Потім я зрозумів, що війна – це дуже страшно. З батьками ховався в бомбосховищі, в ванній та в коридорі. 

Найбільше мене шокували ракетні обстріли міста. Я бачив, як летять ракети над містом, над дитячими майданчиками. Від осколкового поранення загинула моя подруга. 

Виїжджати мені нікуди. Рідних та знайомих в інших регіонах та за кордоном у мене немає. Сподіваюсь, що після закінчення війни я буду відновлювати країну.