За весь період війни Алла Миколаївна пережила страх, втрату близьких, побутові незручності. У важкий час її, як і багатьох земляків, підтримав Фонд Ріната Ахметова.

Коли почалася війна, всі ми нервували, переживали, як воно буде. Дуже страшно було, бо зрозуміли: мирне життя закінчилося, а що далі, ніхто не знає. Коли стріляли, ми рятувалися, як могли – ховалися і просто лягали на підлогу, коли як.

Для мене найстрашніше те, що чоловік помер в 2014 році, відразу на початку війни. Від обстрілів у нас гинули люди і будинки руйнувалися. Тому багато звідси виїхали, жителів в селищі менше стало.

З водою були проблеми, бо водогін перебивали. А поки його ремонтували, ми дуже страждали, спека була. Машиною воду привозили, всі довго стояли з відрами, набирали і додому носили. Коли стріляли, були перебої зі світлом, через це магазин не працював поруч з будинком, в нього навіть хліб не возили.

Але ми весь час отримували допомогу від Ріната Ахметова. Звичайно, нам це дуже допомагало, там же були крупи різні, масло, цукор - все, що потрібно.

Мрію, щоб війна скінчилася, щоб ціни були адекватні і грошей на комуналку вистачало. Але найголовніше - щоб був мир і здоров'я.