Після початку війни я тиждень з дитиною прожила у Харкові в підвалі. Не було води та їжі. У мене була паніка, не знала, що робити. Поряд з будинком були неодноразово прильоти снарядів, від яких трусило весь дім. Дитина дуже злякалась. Після цього я вирішила виїжджати.

Їхали на власній автівці, яку пошкодило снарядами, але все одно машина була на ходу. За кермом був чоловік. На щастя, того дня не було масованих обстрілів. Ми ледь доїхали до Полтави, там зупинилась на ремонт і залишились надовго.

Зараз я сподіваюсь тільки на перемогу. Після неї дуже хочу повернутися додому.