Ми проживали в Бахмуті Донецької області, а після початку війни переїхали в Жовті Води.

В перший день війни зранку були вдома. Спали, почули вибухи, прокинулися і по телебаченню побачили що почалася війна. Але вона ж до нас не так швидко прийшла.

Ми до 8 квітня залишалися ще в Бахмуті, але потім ближче почали підходити, і обстріли посилювалися, стали дуже жорсткі.  Стріляли з усього, з чого тільки можна. 

Від мого рідного міста вже нічого не залишилося. Місто було дуже гарне, але там дуже важкі бої, і дуже важко на це все дивитися. 

Коли ми виїжджали, то ще мирно було, - просто була паніка. І не вистачало місць в автобусі. Але ми виїхали - з однією сумкою. Виїжджали своїми силами, тому що евакуація була дуже велика, дуже багато людей було.

Коли розумієш, що ти - без житла, без речей, то це дуже важко. В Жовтих Водах вже були наші знайомі з Бахмуту, вони підказали сюди їхати. Пощастило, що нам дали квартиру за комунальні. Це мене вразило.

Мені і зараз дуже важко все це згадувати. Хотілося б, щоб війна скінчилась якнайшвидше.