Я не можу без сліз говорити про Бахмут. Там у мене залишилося все, і все зруйноване. Після початку російського вторгнення обстріли почалися страшні.

Місто просто стирали з лиця землі.

Довго в Бахмуті я не перебувала. До Полтави мене вивезли свати. Зараз виживаю, отримуючи гуманітарну допомогу. На моєму шляху зустрілися тільки хороші люди, усім вдячна за підтримку. 

Я сподіваюся, що майбутнє в моїх онуків буде мирним, а я ще встигну побачити хоча б руїни свого будинку після закінчення війни.