Я з міста Охтирки Сумської області. Мені 45 років. Мене найбільше шокувало, що війна почалася.
24 лютого я прийшов на роботу, і до нас в місто пройшли танки й почали стріляти, почали воювати. Світла не було, води не було, вікна вилетіли в квартирі. Тому ми поїхали в село.
Я батьків вивіз, а сам повернувся. Постійно допомагав територіальній обороні, готував їжу. Ми кормили і допомагали військовим.
Дуже багато людей допомагало ЗСУ - оце вражало дуже сильно. Усім допомагали. Війна згуртувала українців: всі старалися допомагати військовим, всі розуміли, що вони нас захищають.
Труднощів було багато. Від бомбувань у нас нервові стреси.
Я хочу, щоб війна скоріше закінчилася. На мою думку, може бути затяжна, але хочеться, щоб скоріше.
Майбутнє без війни – це єдине, що я хочу.