«Вірю, що все буде добре, і нам всім стане легше»

Ми з дружиною вже на пенсії, вболіваємо. До війни у нас все було добре, я працював. Зараз залишилися удвох з дружиною, тому що діти через війну поїхали з Донецька і живуть під Києвом.

Добре пам'ятаю початок війни у нас в селищі. До сусідки в будинок потрапив снаряд. Ближче до лінії фронту вбило кілька людей. З першого дня обстрілів ми почали ховатися в підвалі. Коли діти втекли з Донецька, перший час були у мене, всі разом сиділи в підвалі.

У зв'язку з війною в нашому житті з'явилися обмеження, ми не можемо потрапити в Донецьк. Влітку два тижні не було світла, але ми вже звикли до всього. Виручає свій город і сад, в магазині купуємо все найдешевше, так і живемо.

Велику допомогу з продуктами нам надавав Фонд Ріната Ахметова, "Карітас" забезпечував ліками, спасибі їм велике. Війна сильно відбилася на нашому здоров'ї, у мене аритмія, у дружини вплинула на нерви і тепер вона весь час в напрузі.

Ні про що не мрію. Тільки хочеться, щоб діти і онуки жили нормально, а більше нічого не треба. Вірю, що все буде добре, і нам всім стане легше.