У перший день війни у Костянтинівці пролунали вибухи. Місто стало прифронтовим майже відразу після російського вторгнення. Мені було дуже страшно, бо я жила одна. Ніколи не думала, що доведеться бігти від війни. Я виїхала у Кропивницький, живу у гуртожитку. Додому їздила, але там дуже небезпечно. Тож я повернулась до Кропивницького. 

Мій син зараз перебуває на війні, я дуже за нього переживаю. Наші діти гинуть на війні щодня. Цей жах потрібно зупинити. Бойові дії обов’язково завершаться. Головне - вірити в найкраще.