Це розповідь Лариси Титенко з села Дружня, яка під час окупації втратила одразу двох сусідів — набожного чоловіка, що служив при церкві, і вчительку, свою наставницю. Пані Лариса згадує, як над селом проносилися літаки. Як російські солдати заходили в будинки.  Після загибелі односельців Лариса каже, що спершу не відчувала ненависті, лише шок і спустошення, а згодом — біль і гнів за вбитих людей.