Владислав Скорюков загинув 10 червня 2022 року від російських обстрілів села Лимани на Миколаївщині. Через вибух касетного боєприпаса йому відірвало ноги. Владиславу було 50 років.

Важко забути цю картинку – всі кладуть квіти в ноги, а ніг немає

Владислав народився у Миколаєві, але жив у селі Лимани. Після закінчення школи не продовжував навчання. Тато Владислава помер, коли він був дитиною, у Лиманах він жив із мамою. Разом займалися домашнім господарством, мали великий город.

Сестра Лариса розповіла, що Владислав був творчою людиною. Писав вірші та музику, грав на гітарі. Займався карате.

«Він любив фільми, особливо фантастику. Любив гарну музику. Любив свою країну та свій дім. Тварин любив. Він дуже гарні вірші писав і музику. Малював. У нього був мультиплікатор. Він писав книжки і до них робив замальовки. Там були якісь вигадані герої. Брат не дуже хотів усе це показувати, але я якось випадково знайшла цілий зошит із розмальовками. Це було дуже гарно. Він трішечки ледачий був у тому сенсі, що не хотів йти далі та розвиватися в цьому. Книжки свої не видавав, навіть не хотів їх показувати мені та мамі. Він був сором’язливим», – розповіла Лариса.

Друг Сергій Олєйников пригадав Владислава філософською, цікавою та доброю людиною, яка завжди була серед перших, хто готовий допомагати іншим. «Твої крилаті фрази залишаться в нашій пам'яті назавжди!», – сказав Сергій.

Після початку повномасштабної війни сестра Лариса забрала маму в Миколаїв, а Владислав не хотів покидати Лимани. Жив там сам.

«Коли Влада знайшли мертвим – це був шок. Важко це пережити. Я коли побачила його в труні… Важко забути цю картинку – всі кладуть квіти в ноги, а ніг немає, тому вони просто провалюються», – сказала Лариса.

У Владислава залишилися 74-літня мама, сестра та племінник.

Будинок сім’ї в селі Лимани зруйнували обстріли.

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/