Нас війна з дому вигнала вже вдруге: у 2014 році наше місто постраждало від рф, а вже у 2022 ми лишились всього, що відбудували після вторгнення 2014. Наше місто з квітня 2022 і досі знаходиться на лінії вогню, кожен день його стирають з лиця землі, важко усвідомлювати, що ми безхатьки. Важко було усвідомити, що під обстрілами лишаються батьки, бо їхні батьки відмовляються евакуюватись. Кожного дня турбуєшся, аби були живі, чекаєш кожного дня на дзвінок або смс, бо там зв’язку немає.      

Гуманітарної допомоги нам вистачало.