Війна – це про допомогу та об’єднання. Коли ти переймаєшся за стареньку бабусю з 8-го поверху, тебе лякає відсутність їжі для однорічної дитини сусідки, і ти йдеш під обстрілами у пошуках суміші.
Слідкуєш, щоб у бомбосховищі була вода та продукти, не тільки для твоєї сім’ї, а для усіх мешканців. Так тривало кілька тижнів, далі Ірина з сім’єю виїхали з Маріуполя.
Щодня жінка згадує друга, який пішов по воду та не повернувся. Дітей, які загинули після чергового артобстрілу.
%20(1).png "«Ми сиділи в метро у Харкові півтора місяці»")
.png "«Бомбили день і ніч, неможливо було спати»")
.png "Імена")
