Через війну ми втратили роботу, житло, наше прекрасне життя у маленькому мальовничому місті. Війна принесла біль та сльози. Важко. Але вже минув рік я не вдома. Чи звикли? Так, напевно. Старший постійно питає, коли додому? Згадує свої іграшки та кімнату. Молодша нічого не розуміє, напевно і добре, що мала. Ці спогади не будуть її, як Івана. Важко добрати слів, щоб пояснити 6 річному сину, що школа його згоріла, а будинку нашого немає і що більше ми не повернемося додому. Вигадувати історію про таємне зникнення кота, діда та бабусі.