Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Юрій Михайлович Меєрович

«Важко дізнаватися про те, що діти лишаються сиротами»

переглядів: 205

З перших днів війни місцева влада Охтирки взяла на себе піклування про малозабезпечених мешканців міста 

Мені 61 рік, живу в Охтирці. Я депутат обласної ради. 24 лютого зібрався з депутатами міської ради біля міськвиконкому, щоб отримати необхідні розпорядження. Керівництва із Сум і Києва не було. Всі питання вирішували мер міста і командир військової частини.

Восьмого березня російська армія розбила міськвиконком. Я зі своєю сім’єю жив неподалік. У нашій квартирі вилетіли вікна й двері. Ми поїхали до сватів.

19 травня повернулися додому й потихеньку робимо ремонт. Донька з онучками виїхала в Чехію. Влаштувалася там на роботу. Старша онучка вступила в коледж, а менша ходить до школи. Не знаю, чи повернуться вони додому.

Я працюю в спортивній школі, навчаю дітей дзюдо. У вільний від роботи час ми з колегами волонтеримо. У перші дні війни патрулювали, щоб не допустити у місті мародерства. У одного з моїх учнів зі старшої групи померла мама. Коли я дізнався про це, було дуже тяжко на душі.

У будинку-інтернаті для людей похилого віку на початку війни було понад сто людей. Вони потребували догляду і їжі. Багато жителів Охтирки привозили туди продукти. Міська рада також направляла допомогу, незважаючи на те що заклад знаходиться в обласному підпорядкуванні.

У нас було багато місць, де готували гарячу їжу. Гуманітарну допомогу також розвозили по різним місцям, бо вивантажувати в одному було небезпечно: у разі влучання снаряду, ми б усе втратили.

Потім роздавали її жителям міста. Були продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Від Червоного Хреста отримували продукти й засоби гігієни. Також нам привозили одяг та ковдри. Люди могли отримати все, чого потребували.

Хочеться, щоб війна закінчилася нашою перемогою, щоб ми повернули всі наші території. Мрію, щоб ми не просто відбудували зруйновані міста, а зробили їх суперсучасними. Оскільки з нами по сусідству така агресивна держава, то потрібно зводити нові будівлі з хорошими бомбосховищами. Звісно, було б краще, якби війна більше не повторилася, але потрібно бути готовими до всього.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Охтирка 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери молодь діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення житло літні люди (60+) діти перший день війни розлука з близькими Біженці
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій