Як не важко було покидати рідний дім, але Альона виїхала з Лисичанська із двома дітьми. Вони не могли залишатись там під обстрілами в антисанітарних умовах 

Мені 31 рік, у мене двоє дітей. Молодшій ще тільки рік. Ми з Лисичанська Луганської області, зараз він окупований. Ми там місяць ще були, а коли почалися сильні обстріли, поїхали звідти.

Було важко виїжджати з рідного міста, покидати рідний дім. Сиділи без світла, в підвалах, але дуже було важко покидати рідну домівку. Не було газу, води, і ми вирішили поїхати. 

Друга дитина була дуже маленька, було дуже тяжко діставати дитяче харчування, памперси.

Війна шокує. Діти страждають через обстріли, страждають прості мирні люди. Оце найбільше шокує.

Труднощів не було, доїхали більш-менш добре. 

Я мама в декреті, у старшої дитини дистанційне навчання - воно відволікає від усього, а то ми боялися, як навіть машина проїжджала.

В цьому житті мене вже нічого не дивує. Ми думали, через пів року війна закінчиться, а вона ніяк не кінчається.