Була вдома в м. Ізюм. Найбільш важко було виїхати під кулями, коли назустріч йшли загарбники і вбивали мирних на своєму шляху. Найбільш шокував підрив двох п’ятиповерхівок, які знаходяться в п’яти хвилинах хотьби від нас, де загинули знайомі цілими родинами…

Тиждень ми були без світла, газу, їжа закінчувалась, тому вирішили виїжджати. Ми вимушені були покинути нашу домівку. Дотепер живемо в Івано-Франківську на зйомній квартирі. Брат служить в ЗСУ на Донеччині, під Бахмутом.

Добрі люди через півроку вивезли мою кішку з окупованого міста. Вона їхала 5 днів через 4 країни, я її забрала в Польщі. Наразі я в пошуках роботи. До війни працювала адміністратором в готелі. Цього року закінчила курси тестувальника. Планую змінити професію.

У мене є фотографії мого розбитого міста 😢 . І це неймовірно боляче…