Ми з Краматорська. Дома були з чоловіком і дитиною. Спали, був ранок. Ніхто не очікував. Шокувало вторгнення росії. Ми до останнього сподівалися, що такого не може бути у 21 сторіччі.

У нас дитина неповнолітня, тому ми виїхали ще в березні, бо дуже було лячно дитині. Найважчим було наважитися на евакуацію, адже з дому їхати важче всього. 

Ми на той момент не знали, куди їхати. З нами була моя подруга з двома дітками. Важко було в дорозі, тому що пробка була велика.

Виїхали в Дніпропетровську область. Дякувати Богу, у нас є родичі, які допомагають, і чужі люди допомагають. Так що я не буду жалітися, що ми зіткнулися з серйозними труднощами. 

Вражає наш український народ, відносини. Мені зустрічаються тільки гарні люди. Нас зараз люди впустили до себе в пустий будинок тільки за комунальні, тому тут живемо. Зараз у нас роботи немає.

Чекаємо на хороші новини і хочемо повернутися додому. Чекаємо на перемогу.