Ми багатодітна родина. На момент початку повномасштабного вторгнення найменшому сину було 3 місяці. В березні було прийняте рішення евакуації дітей, бо ми знали, що на території нашого села та і всієї області будуть вестися бойові дії. З 14 року ми постійно чули відгуки передової. Стало дуже гучно і страшно. Ми сиділи в підвалі, спали діти постійно одягнені, шоб встигнути добігти. Від обстрілів діти постійно сіпалися і плакали.

Важко було дивитися на дітей і розуміти, що я не можу їх захистити... При евакуації діти пережили невимовний стрес, виїжджали під обстрілами.