Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валерія Сімоннік

"Валерія не хотіла помирати"

переглядів: 73

Увечері 27 червня 2023 року російські війська вдарили ракетами по Краматорську та селищу Біленьке, що неподалік. Зокрема, ворог влучив у піцерію в середмісті Краматорська. Там загинула 17-річна працівниця Валерія Сімоннік.

Валерія не хотіла помирати

Російські обстріли Краматорська та околиць того дня відібрали життя 12 людей.

Валерія Сімоннік народилася 23 серпня 2005 року. Закінчила школу №31 в Краматорську. Вступила у Краматорський фаховий коледж технологій і дизайну, була студенткою та старостою 51-ї групи. Працювала офіціанткою у піцерії. Була товариською, прямолінійною, чесною. Мріяла побувати у Львові, купити власне авто.

«Лєрочка була душею компанії. Найсвітліша людина, яку я знала. Вона завжди усміхалася, а її усмішка розтоплювала серця. Вона вміла підтримати, була життєрадісною і веселою. Мені іноді здавалося, що вона ніколи не сумує… Шалено любила гучну музику і танці, красиві краєвиди та теплі літні ночі. Любила міцні обійми. А ще вона так милувалася полями соняшників влітку – ніби це якесь диво», – сказала про загиблу її подруга Євгенія.

«Цей янгол тільки починав своє життя… Знаю Валерію особисто, була її класною керівницею. Це дуже світла, добра і відповідальна дівчинка. Вона була старостою класу, моя права рука. Чудова донька та подруга», – сказала Діана Ростовська, вчителька Валерії.

«Вона мріяла, щоби це все швидше закінчилося і ми всі повернулися в Краматорськ. Вона завжди говорила: «будемо танцювати на ваших весіллях, а я остання вийду заміж». Валерія не хотіла помирати. Вона була наповнена життям, радістю, любов’ю. У її серці завжди були рідні та моменти, пов'язані з близькими… Вона назавжди залишиться в наших серцях», – поділилися спогадами подруги загиблої – Настя, Тахміна і Фая.

У Валерії Сімоннік залишилися батьки, молодший брат та інші рідні.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Краматорськ 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки молодь діти поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій