Тетяна родом із Горлівки, але вже п’ятнадцять років живе в Києві. Вона добре знала, що таке війна, ще з 2014 року, проте не вірила, що вона дійде до столиці. Власниця кейтерингової компанії, Тетяна з усмішкою згадує, як у перший день повномасштабного вторгнення сказала кухарям продовжувати ліпити вареники - ця проста, буденна справа тоді стала опорою для всіх. Робота давала відчуття, що життя все ще триває, і допомогла адаптуватися до нової реальності - бо українські підприємці не мають розкоші не пристосовуватись. Тепер вона мріє лише про одне - про тихі ночі без обстрілів, щоб можна було нарешті виспатися. Все інше, каже, зможе організувати сама.