«У ту жахливу ніч ми не знали, куди сховати дитину»

До війни було набагато легше жити. Зараз працює лише чоловік, я отримую мінімальні виплати з інвалідності. У нас є дочка та маленька онука.

Навертаються сльози, якщо згадую мить, коли наше життя змінилося. Над головою полетіли снаряди, один із них потрапив до сусіднього будинку і той вибухнув. Це було дуже страшно. Нам доводилося спускатись у підвал. Згадувати дуже тяжко.

У безпеці досі не почуваємося. Ми кожен день до чогось готуємось, не знаємо, чого можна очікувати. Дуже поганий стан. Ми постійно боїмося.

Дуже засмучує існування блокпостів, адже вони знаходяться на території нашого селища, нескінченні перевірки.

Запам'яталася одна кошмарна ніч, коли дуже стріляли. Ми не знали, куди ховати дитину.