Хомич Софія, 9 клас, Великотелковицький ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сад Тетяна Юріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни. Ця цифра є досить великою і це лякає, адже задуматись, дуже багато було втрачено за весь цей час. Хтось втратив свій будинок та своє рідне місто, в якому вони провели своє дитинство, яке мало багато яскравих спогадів, хтось втратив волю, тому, що через війну потрібно було терміново поїхати за кордон і саме через це, багато хто почуває себе в неволі, хтось втратив надію, сили та терпіння.

Та багато хто втратив найцінніше, свої найдорожчих та найрідніших людей - це дуже боляче та важко усвідомлювати. Я розумію, що це все, ще далеко не кінець. В цій війні кожен з нас втратив частинку себе.

Спочатку, коли війна лише почалася, було важко усвідомити те, що насправді відбувається. Вона була чимось далеким і нереальним, ніби кадри з фільму чи новини, які важко усвідомити. З кожним днем мої думки поглинали мене все більше і більше, змушували переглядати своє ставлення до життя, цінностей і майбутнього. Будучи дванадцятирічною дитиною ці думки з кожним днем ніби зʼїдали мене із середини. Я, як і багато інших, переживала глибокий шок, втрату стабільності та безпеки.

Хоча я і живу в місті де не відбуваються бойові дії, але все одно ніхто не знає, що може статися завтра. У ці перші дні війни здавалося, що настав кінець всьому.

Однак з часом пройшло усвідомлення, що це все реальність, в якій доведеться жити. Будучи дитиною, я не маю змоги допомагати людям, які потрапили в дуже тяжкий стан або ситуацію під час цієї війни, при тому, що дуже хочеться допомагати один одному в таких складних ситуаціях, але я все ж допомагаю нашим хлопцям та дівчатам ЗСУ донатами, хоча це можуть бути і не великі суми, але кожна гривня зайвою не буде.

З початком війни пройшло багато часу, за весь цей час я зрозуміла, наскільки я змінилась, я почала мислити старше на свій вік, розуміти серйозність ситуації та які наслідки це може принести.

Війна змінила мене, але й навчила цінувати життя, цінувати своїх рідних та близьких мені людей, які поруч зі мною в будь-якому стані та в будь-якій ситуації.

На 1000-й день війни я стою на хвилині мовчання з надією та вірою на перемогу і вона обовʼязково буде. Тому ми і далі продовжуємо допомагати один одному, та підтримувати один одного.