Історії, які ви нам довірили
Я вчителька української мови та літератури. Живу в селі Калинівка Миколаївської області. Працюю в ліцеї.
Зранку 24 лютого я зайшла в інтернет і побачила жахливі кадри обстрілу Миколаєва, прочитала новини про Херсон. Була налякана. Школа перейшла на дистанційне навчання. Одинадцятого березня воно перервалося, бо зникло світло та зв’язок. Ми залишилися без інформації. Виручало радіо. Заряджали його й телефони від генераторів. Люди допомагали одне одному, підтримували.
Через наше село йшло багато російської техніки. Спочатку ми з рідними боялися виходити з дому. Потім призвичаїлися. Першого квітня вдалося полями з’їздити в Миколаїв. Ми відвезли туди сина. Він повнолітній. Не хотілося, щоб він залишався в окупації. Через два тижні усі шляхи на Миколаїв перекрили. Ми їздили по продукти в Херсон.
Село обстрілювали. В середині липня в будинку не залишилося жодного цілого вікна. Тоді ми з чоловіком забили їх, сіли в пошкоджений автомобіль і поїхали до родичів за Миколаїв. Добу стояли на блокпосту у Василівці.
Ми підтримували зв'язок із тими, хто залишився в селі. Коли побачили по телебаченню, що Снігурівку звільнили, були дуже раді. Після Нового року повернулися додому, в деокуповане село.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
