Сім’я виїхала з «сірої зони» через близькі обстріли, які пошкодили деякі важливі для життя комунікації

Я мешкаю в селі Преображенка Пологівського району. Маю дітей, чоловіка. Моя донька навчається в Харкові. Вона мені подзвонила десь о п’ятій ранку і сказала, що в них почалась війна. У нас на той час все було спокійно, а вже ближче до восьмої і у нас вже було чутно вибухи. Так ми дізнались, що почалась війна.

Ми перебуваємо у «сірій зоні», тому з початку війни - під постійними обстрілами. Зараз я приїхала подивитись на будинок, то й вночі були обстріли. Звичайно, не розумію, звідки і куди. І зранку теж - обстріли. 

Ми живемо не на окупованій території, тому дорога до Запоріжжя була повз наші блокпости. Зараз вже вільний проїзд, ходить громадський транспорт. Під час обстрілів трасу закривають.

Раз на тиждень приїжджаю додому. У нас там залишився собака, якого треба годувати, плюс треба наглядати за будинком. Газу немає, бо перебитий газопровід. Світло є, але немає інтернету. В деяких місцях є обірвані лінії електропередачі. Вода теж постачається  з перебоями. 

Усі наші труднощі пов’язані з грошима. Багато коштів пішло на лікування. Зняти квартиру - теж потрібні кошти. Державні виплати проводяться із затримкою, з видачою гуманітарної допомоги теж проблеми: скрізь великі черги, бо переселенців дуже багато.

Ніхто не очікував такого. Живемо одним днем і не знаємо, що буде завтра. Будемо надіятись на скоріше закінчення війни.