На початку російського вторгнення я була з сином маленьким,на той час йому було 5 років.Спали вдома,були на той час на дачі .Спочатку не зрозуміла, що коїться . Вікна трусилися,грохот. Вімкнула телевізор,і почула новини, що почалася війна.

Син злякався ,але я його заспокоїла.

Труднощі були ,по магазинах через термінал не можна було скупитися, налічних не було.Кілька днів приходилося самій хліб пикти, добре що ми були на дачі, харчі хоч які но були.
Шокувало, що сімья нашою бабусі пережила жах. В їхне село зайшли ОРКИ. В Високопілля,кожного дня дзвонили їм.

Вони були без світла, газу. ОРКИ грабували їх, знущались. Ми дуже за них переживали. 

В селі довго не було гуманітарки, сусіди допомогали. Жили в городі з сім'єю, зараз в селі. Син батька баче лише на вихідних бо працює. Зараз я домогосподарка. Обзавелася худобою. Живемо на ВПО.

Приємно завжди чути, коли є новини про звільнення наших території. Україна буде вільна, я в це вірю!