Ми з сином перебували під окупацією протягом 33 днів. В селі були розбиті магазини, аптеки, лікарні. Не було навіть хліба, їли 1 раз на день. Село постійно перебувало під обстрілами. Російські озброєні військові приходили з обшуками, забирали телефони. Танки стояли в сусідніх дворах. З двору вийти було неможливо, людей підстрелювали. Мій син, який не міг вивчити легкого двоскладного вірша, вивчив "Отче наш" напам'ять. А ще дитина копала нам могилки і розповідала, де нас поховають, коли ми помремо. Він досі розповідає, як летять бомби, чи снаряди, чи кулі. Це страшно.