До війни було нормальне життя. У той день, коли зрозуміла, що все змінилося, я пасла маленьких гусенят. Побачила, як летять вертольоти, все було в диму. Потім була така стрілянина, що спати було неможливо.
На тлі постійного страху діти почали хворіти. Але в найперший день я стояла і просто дивилася в небо, нікуди не ховалася.
Війна особливо не змінила наш побут, але додала страху. Раніше ми тримали господарство, тепер уже немає.
Дуже хочу, щоб не стріляли. Зараз стало тихіше, але в будинок моїх дітей, які живуть поруч, було потрапляння. Потрапляло в радгосп, навіть кладовище розбомбили.
Очень хочу, чтобы не стреляли. Сейчас стало потише, но в дом моих детей, которые живут рядом, было попадание. Попадало в совхоз, даже кладбище разбомбили.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.