Олексій Васильович згадує, як до його села почали прилітати снаряди. Спочатку чоловік з родиною залишався в селі, ховаючись у погребі, але коли українські солдати порадили тікати, він вирішив залишити дім.

Перші обстріли почалися через тиждень після вторгнення росіян, і хоча його село не одразу стало об’єктом атаки, невдовзі по ньому також почали активно стріляти. Мешканці села, включаючи Олексія Васильовича, поступово залишали свої домівки, і коли настав час виїжджати, він разом із сім'єю покинув усе своє господарство - коров, свиней, птицю та навіть бджолині вулики.