На великій вулиці залишилось лише вісім людей. Не зважаючи на пожежі та воєнну розруху, Ніна Володимирівна з чоловіком не покинула свого помешкання. «Ми нікуди не ховалися, залишалися в будинку, були обстріли, було страшно», – згадує жінка. Війна розлучила з дочкою, яку не бачила вже два роки. Найзаповітніша мрія – це тиша та спокій.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: