24 лютого було страшно. Зранку ми почули далекі вибухи, потім обстріляли місто. Я з хлопцем виїхала відразу до його батьків у Кіровоградську область і нічого такого не бачила.

Через два місяці приїжджала до батька в село в рідну область, а там обстрілювали «Градами». Тоді було дуже страшно.

Мій хлопець пішов нас захищати в ЗСУ, батько живе в небезпечному районі. Мені дуже страшно за нього. Взагалі спочатку було дуже важко морально, тепер я вже навчилася справлятись.

Поки йде війна, я не бачу свого майбутнього.