Я жила у селищі Луганське. Коли почалася війна, я сиділа там під обстрілами. Було дуже важко. Не було світла, води та газу. Рятувало опалення дровами. По гуманітарну допомогу я з чоловіком їздила до сусіднього села. Довго так виживати не могли, виїхали на Дніпропетровщину. 

Вже в евакуації у мене був нервовий зрив, я ходжу до психолога та приймаю ліки.

В окупації залишилась моя бабуся та дядя. Я дуже за ними сумую, але вивезти їх мне можу. Сподіваюсь, що після закінчення війни ми зустрінемось.