Від першого дня війни у селі були бомбардування. Буряти ходили по хатах, когось шукали. Мені було дуже страшно. Всі мешканці намагались ховатися, аби не потрапляти їм на очі.

У нас була одна лікарка на два села. Вона приїжджала та допомагала тим, хто не виїхав. Це дуже допомагало триматись людям похилого віку.

Десять місяців я прожила в окупації. Потім виїхала до Кривого Рогу. Тут вагомою підтримкою є гуманітарна допомога. Сподіваюсь, що скоро повернусь додому.