Я жила в Миколаївській області. Після початку війни росіяни окупували моє село. Приходили до мене не один раз, вимагали віддати машину. Наставляли на мене автомат, казали, що прийдуть бандери та будуть різати мене на шматки. Мій син на них кричав, питав: "Навіщо ви сюди прийшли?"
У селі не працювали магазини. Продуктів не вистачало, я харчувалась один раз на три дні.
Коли ЗСУ звільнили село, я не могла повірити в те, що бачу наших військових. Я бігла до них з квітами, набрала молока, зробили масла та пішла пригощати наших солдатів.
У мене пропала радість. Депресія на полишає, війна мене вбила у моральному плані, але я вірю у краще. Вірю у перемогу України.
