Я не думала, що почнеться війна. Жила у приватному секторі. У моєму районі не відразу почались обстріли. Одного дня я прокинулась і побачила, що немає світла, води та газу. Також не було зв’язку. У сусідні будинки заїхали незнайомі люди, потім виявилось, що то були російські окупанти. 

Місяць я з родиною не виходила за межі власного подвір’я. Потім ми з чоловіком вирішили виїжджати. Взяли дітей, собаку та кота і поїхали. Аби не загинути, довелось їхати через окуповані території. Ми перетнули дев’ять блокпостів росіян. Коли заїхали на підконтрольну територію та почули українську мову, я заплакала. 

Зараз я з родиною живу у Кам’янському. Тут мешкаємо у приватному будинку. 

Мій чоловік захищає країну. Я чекаю його додому. Сподіваюсь, що ми повернемось до Сєвєродонецька.