У перший день я переїхала до батьків у село. Була при надії, там народила доньку. В окупації не вистачало продуктів. Ми їли те, що було у батьків з городу. Гуманітарну допомогу від росіян я не брала. Мене шокувало, що вони прийшли на нашу землю та поводили себе нахабно. Дуже страшно було це пережити. 

Я виїжджала з мамою через Печеніги. Там пішки з дитиною на руках я перейшла через дамбу. Потім волонтери повезли нас подалі від обстрілів. 

Мені здається, що війна триватиме ще довго. Вигнати росіян нам буде дуже важко. Для мене головне, щоб мої рідні були живими та здоровими.