Наше місто було окуповане з перших годин повномасштабного вторгнення. Тиждень через наше місто йшли колони техніки, відбувалися бої між лівим та правим берегом. Був шок, нерозуміння, відчай, розпач. Ховалися в підвалі. Як трохи стихло, почали виходити на вулиці, щоб добути їжу. Води не було, діставали з криниці, хліба не було. Світла, медикаментів не було… Військові рф перевіряли документи, шукали активістів. У місті знаходиться ставало неможливо. Зелені коридори відсутні. Вирішили виїжджати на свій страх. Перший день виїзду був марним, не пропустили. На наступний день з 6 ранку ми вже були в колоні: 26 постів, перевірка речей, телефонів, і ми на волі!

Дитина з перших днів війни бачила обстріли, була з нами в окупації, бачила гради на городі.