24 лютого ми з дітьми спали. Вранці мені зателефонував чоловік та повідомив про початок війни. Я ввімкнула телебачення та все почула сама. 

У березні в село зайшли російські війська. В окупації ми жили пів року. Виїхати я з родиною не могла, бо мої та чоловіка батьки хворіють. 

Виживати було дуже важко. Банкомати не працювали, готівки у нас не було. За продуктами їздили у сусіднє село за сорок кілометрів.

Найбільше за весь час війни мене шокував приліт снаряду. Було дуже страшно за дітей, моя дочка певний період не виходила з будинку. Боялась за сина, аби росіяни його не забрали.

Хочу, аби війна закінчилась якнайшвидше, щоб не гинули діти.