Я з села Галаганівка на Миколаївщині, вдова, живу одна.

Люди почали говорити - і я дізналася що війна почалася. Не думала, що таке можливо в 21 столітті.

Ми сиділи голодні. Кацапи тут панували, а в нас не було, ні хліба, ні до хліба. Не було чим топити, вугілля не було, сиділи без світла, газу та води - так і жили. Окупанти тут знущалися над людьми. 

А тоді приїхали наші, які повиїжджали за кордон, та почали волонтерити. Надають нам допомогу: хлібину на чоловіка і крупи якоїсь дадуть, і так і виживаємо тепер.

Сьогодні в нас цілий день стріляли, так що я думаю, що війна не скоро скінчиться.