До війни я жив дуже добре. Я сам з Львівщини, а коли одружився, то ми купили дім в Херсонській області, робили ремонт. Жили в селі Козацьке, це п’ять кілометрів від Каховської ГЕС.  

Коли прийшли окупанти, в мене біля самого двору їздили їхні танки кожен день. Наші розбили їх машину з “Града”. Біля нас літали ракети, і так було чутно, що я думав, дім розлетиться.

Ми з першого дня вирішили виїхати, але просто не було на чому. Десь перед Пасхою пробували - нас не пропустили. Потім ми приїхали до блокпосту 3 числа зранку і стояли до п’ятої вечора: туди і ракети прилітали, і дуже було страшно, але під вечір окупанти нас випустили, і ми поїхали.

Ми там багато чого залишили в домі, а зараз говорять, що туди росіян заселяють. Я всі гроші які заробляв на стройках, вкладав в дім. Все сам робив. А зараз - не знаю, що там. Там були сусіди, але зв’язку зараз немає: ми пишемо до них, але ніхто не відповідає. Ще наш дідусь жив там, але вже помер. Брата вбили.

Не знаю, коли це все закінчиться. Мабуть, коли нам дадуть нормальну зброю, і ми їх розстріляємо.