Дмитро згадує дні, коли через війну його життя змінилося. У селі закрилися магазини, люди не мали продуктів, ліків. Він зізнається, що довго відкладав з переїздом у безпечне місце і сподівався, що все нормалізується, але ставало лише гірше. Дорогою до Запоріжжя він був шокований від побачених руйнувань.