Мені 43 роки, є двоє дітей, працюю в лікарні. Проживаю в Дружківці Краматорського району, нікуди не виїжджала.

В перший день війни я збиралася на роботу. Переляк був. Що ще може бути?

Найбільше шокувало, коли до нас прилетіло й побило вікна в хаті.

В сім’ї одна я працюю, а всі сидять вдома. Війна на нас дуже погано вплинула. Стреси постійні, звичайно, але я вже якось звикла, вже навчилася долати ці стреси.

Хочеться, щоб мир був. Це найголовніше. Щоб діти досягли в житті того, що вони хочуть.