Мешканка Миколаєва потерпає від того, що місто перетворилося на місце гуманітарної катастрофи.

Я ще спала тим ранком 24 лютого, а прокинулася від вибухів. Було жахливо і страшно від кожного вибуху. Страшно і зараз. І дуже боляче, коли чуєшь, що люди вмирають від обстрілів.

В нашому місті немає питної води, ми ходимо в різні місця, щоб її набрати. Їжі не вистачає, тому що я залишилася без роботи, і моя мама також.

Гуманітарну допомогу не дають, кажуть, це тільки для переселенців і людей похилого віку. Тому без грошей нам дуже важко. Раніше я працювала продавцем, а зараз готова для будь-якої роботи.

Але в мене завжди стоїть чемодан, який не дає мені забути, що можливо, все ж таки прийдеться покинути домівку…