Ми вимушені були покинути рідний дім, рідних. Тата не бачили з першого дня війни. Під час обстрілів та захвачення нашого міста переховувались у підвалах, міняли декілька місць.

Шокувало те, що в наш дім приходили чеченці, мама мене заховала у кімнаті, а вони з автоматами обшукували нас. Ще страшно було виїзджати з окупації. Обшук, заставляли прибирати озбіччя дороги від їхнього бруду та сміття. Жили в полі на заправці у Васильївці тиждень, під обстрілами, поки не пропустили. Загинув мій друг Гучік.

В перші дні війни не можно було купити їжу, відсутній зв'язок, в підвалі не приготуєш нічого. Потім вимкнули газ, та опалення. Мерзли дуже.