Коли почалася війна, я була вдома. Про війну я дізналась з телебачення, бо до вибухів звикла з 2014 року. Я опікуюсь паралізованим чоловіком і мені було дуже важко під час обстрілів. Я не могла спуститись в укриття. Обстріли тривали щодня, мені було дуже страшно, бо бачила, як руйнуються будинки навколо.

Ракета прилетіла і до моєї квартири. На той момент я з чоловіком була у кімнаті, але ми вціліли. Тож після цього довелося виїжджати. Ми об’єдналися з трьома родинами й залишили рідний дім назавжди. 

Зараз я з чоловіком живу в Полтаві. Сюди приїхали, бо покликали знайомі. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Чи поїду я додому, не знаю. Дуже хочу, аби відновили моє житло.